Душа, що не знає літер, – мертва душа.
Кирило
Писемність, мова – то душа кожної нації, її найцінніший скарб. У них – наша давня й нова культура, ознака національного визнання.
Апостоли словʼянської культури
Щорічно 24 травня всі слов’янські країни вшановують пам’ять святих рівноапостольних Кирила й Мефодія. За різними історичними джерелами видатні візантійські просвітники дали поштовх для розвитку східнослов’янської писемності, перекладаючи церковнослов’янською мовою богослужебні книги та Євангеліє, відкриваючи при церквах школи. Кирило та Мефодій також упорядкували слов’янський алфавіт, заклали основу для подальшого вдосконалення кирилиці, що нею як національним алфавітом сьогодні користуються понад 250 млн людей і яка стала третім офіційним алфавітом Європейського Союзу після латини і грецького письма. Здобутки рівноапостольних Кирила і Мефодія – культурне підґрунтя, з якого поширилося християнство.
Традиція відзначення свята
Ушанування пам’яті засновників слов’янської писемності та культури має давню традицію: у Чехії свято на честь Кирила й Мефодія почали відзначати в 1349 році, у Болгарії – у 1851.
В Україні ім’я Кирила й Мефодія мала перша українська політична організація в Києві – Кирило-Мефодіївське братство (1845–1846), а відзначають свято на державному рівні з 2004 року.
Громадянський обовʼязок сучасників – збереження культурної спадщини словʼян
Наш спільний обов’язок – дбати про історико-культурну спадщину, забезпечувати розвиток сучасної української культури.
Тож плекаймо нашу писемність і культуру, утверджуймо імідж високоосвіченої української нації, адже любов до власної історії, примноження культурної спадщини свого народу є основами морального та духовного розвитку суспільства. Пам’ятаймо тих, чий науковий подвиг свого часу сприяв майбутньому становленню й української писемності.
В вас мудрість вічна і любов жива…
А хтось же вас народжував, слова,
Хтось ті суцвіття звуків винаходив,
Що стали потім мовами народів.
(Станіслав Тельнюк)
