В дні перемог і в дні поразок,
Щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.
Ю. Рибчинський
Приємною згадкою на все життя, ще одним відкриттям себе та величі Тараса Григоровича Шевченка залишиться для юних словолюбців Донецької області подорож до Канева на Тарасову (Чернечу) гору, де похований Кобзар.
Поїздка на Черкащину згуртувала 27 школярів із мм. Бахмута, Вугледара, Добропілля, Дружківки, Костянтинівки, Краматорська, Покровська, Словʼянська, Волноваського та Марʼїнського районів. Учасники подорожі – переможці обласного етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури, Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика та Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості під гаслом «Обʼєднаймося ж, брати мої!».
Саме для таких учнів, залюблених у творчість митця, у межах проекту «Іду з дитинства до Тараса» безкоштовну поїздку до святині українського народу впродовж 21-23 травня 2018 року організував Філіал Злученого Українського Американського Допомогового Комітету в Україні, зокрема його директор Принько Віра Дмитрівна. Багато зусиль до благодійної справи доклала ця чудова жінка, людина з великим серцем, сповненим доброти, любові до дітей.
Подорожі сприяли теплі сонячні дні. І враження залишилися приємні. Спочатку привітно зустріла школярів українська столиця. Не залишили байдужими й живописні краєвиди Київщини та Черкащини, якими милувалися через вікна автобуса, прямуючи до Канева. Зачарував красою широкий синій Дніпро, що спокійно плинув понад Тарасовою горою, до якої вели близько чотирьохсот сходинок. Вразила й могила Тараса Шевченка: її ширина – близько 21 метра, довжина – 23 метри, а висота памʼятника – 4 метри. Схили Тарасової гори поросли молодою зеленою травою, кущами калини, високими деревами. Усе оточення було в піднесеному настрої, лунала кобзарева пісня, рясніли українські вишиванки… Саме тут 22 травня 1861 року відбулося перепоховання Тараса Шевченка. І тіло, і душа поета й художника, померлого в Петербурзі, повернулися в Україну, на рідну землю, до свого народу. Таким був заповіт Тараса, і українці виконали його.
Донецькі школярі вшанували памʼять Великого Кобзаря, поклавши квіти на могилу, а потім відвідали музей Тараса Шевченка, прогулялися біля чепурної хатини під горою, де мріяв жити поет після повернення на Батьківщину.
На жаль, часу для екскурсії було небагато, але вирушали додому, на Донеччину, з розумінням того, що ця незабутня подорож спонукала до нового розуміння й осмислення творчої спадщини великого сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка.
Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, відділ української мови та літератури Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, учасники поїздки та їхні батьки щиро вдячні Філіалу Злученого Українського Американського Допомогового Комітету в Україні, голові компанії Принько Вірі Дмитрівні за надану можливість школярам Донеччини відвідати святиню українського народу – Шевченківський національний заповідник у Каневі.
